SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 
Закрыть

БЛОГ ІРИНИ КВАСНИЦІ

Квасниця І.Ю. Доктрина консолідації – майбутні реалії України

  • 15.06.2009 2011
  • Коментарі: (0)

Ірина Квасниця

                                                          Президент Асоціації «Спадщина України»

 

Доктрина консолідації – майбутні реалії України

         Україна – держава – факт, який відбувся. І нам, громадянам України, незалежно від віросповідання, етнічного походження чи атеїстичних уподобань, треба налаштуватися на працю: працю над своєю освітою, працю для хліба насущного, працю для процвітання власної держави. Як тільки заходить розмова про працю – в частини населення це викликає агресію, як і алергію на слово «творити». Бо творити завжди важче, ніж боротися. Можна світ і своє місце в ньому сприймати, як боротьбу. А у мирний час як бути? Аналізуючи сучасну політичну ситуацію в Україні і акцентуючи увагу на бездіяльності чи відвертому державному саботажі, відповім: знайти внутрішнього ворога (політичного опонента) і визначити, хто винен із сусідів, тобто знайти зовнішнього ворога простіше, ніж виправдати нашу нездатність навести порядок у власному домі. Це щодо боротьби…

         Але звідки народжується неприязнь, нерозуміння, невміння слухати один одного і, найголовніше, чому немає бажання почути один одного? Одні пропонують вилучити із шкільних програм вивчення російської мови, бо вона нагадує про імперське минуле, інші пропонують писати підручники з історії України разом із сусідами: поляками, росіянами, турками, бо 600 років у нас спільного історичного співжиття. Але, панове, то були не найкращі роки життя українського народу: без своєї української держави; 870 актів заборони на друкування книжок, періодичної літератури українською мовою, 100 років заборони на початкову українську школу і т.д., а тисячі українців, проданих на невольничих ринках у ХІІІ-ХУІІІ ст.? Хіба не з тих далеких часів у свідомість колонізованого українця вбито стереотип : «Українською мовою розмовляє тільки село»…чи «Тільки селюхи дотримуються традиції..» Психологію меншовартості нав’язували віками, тому маємо складну соціальну ситуацію в державі, але це є тема іншої статті. Ясно й те, що, створюючи спільні підручники, іноземні вчені будуть лити воду на свій млин, а ми знову вчитимемо дітей на напівправді, але «правда в кожного своя», а в «нашій хаті, наша правда..».

 Настав час написати виважені, толерантні підручники, із поданням історичних подій і історичних постатей України.

Настав час впровадити у життя положення Конституції України, ст.10 «Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови у всіх сферах суспільного життя по всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування»

         Шановні опоненти! Не треба нічого вигадувати, а просто виконувати ті норми головного Закону України, які затверджені Верховною Радою. Підзаконні акти мають відповідати Конституції, а всі громадяни України, незалежно від соціального статусу і посади, – виконувати ці закони. А щодо російської мови, то впевнена, настав час поговорити відверто про статус рідної мови. Адже у кожного вона своя, бо на території України, за переписом населення 1989 року, проживає 136 національних меншин із титульною українською нацією /http://www.spadshina.com/. «Рідна мова» і «державна мова» – це різні змістові ідеологеми, які потребують окремого роз’яснення, і ми поговоримо з вами на цю тему. Пропоную спеціалістам долучитися до цього дослідження і висвітлення на сторінках преси. Немає антагонізму, є нерозуміння і незнання.

         Настав час створити державну ідеологію, бо держава без ідеології – це країна третього світу, яка не навчилася себе поважати, не виховала повагу до Себе своїх громадян і, відповідно, ніколи не дочекається поваги від сусідів і партнерів.

Я пропоную: Нова політична доктрина внутрішньої політики України повинна називатися Доктриною консолідації .

 

Коротко, тезами, розглянемо історію створення філософсько-концептуальних аспектів державної ідеології України:

 

  • Українська національна ідея виходить із автохтонності української нації, вона охоплює різні сторони суспільного буття: державність, суверенітет, соборність. Реалізація національної ідеї постає як національний ідеал.
  • Духовною першоосновою національної ідеї повинна стати ідея інтеграції культурно-національних і загальнолюдських цінностей, так званий діалог культур, взаємодія менталітету окремих корінних народів та етносів, що живуть в Україні (при умові збереження їх національної своєрідності і неповторності; гармонійного розвитку кожної особистості, дотримання свобод та релігійної толерантності).
  • Діалектика розвитку національної самосвідомості проходить декілька етапів:

перший – самоствердження через протиставлення себе іншим націям (це відбувалося, коли українці жили у складі інших держав, як національні меншини, колонізований народ) ;

 

другий – усвідомлення народом необхідності розвитку рівноправних (інтеграційних) стосунків з усіма корінними народами та національними меншинами (маємо незалежну державу, є титульною нацією і нікому нічого доводити не потрібно).

Доктрина консолідації повинна забезпечити:

  1. Реалізацію потенцій менталітету народів України, що поверне втрачену честь та гідність самоцінності особистості;
  2. Умови для задоволення матеріальних, соціальних і духовних потреб;
  3. Соціальну ситуацію вільного розвитку кожної конкретної особистості, соціальної групи, національних меншин;
  4. Права громадянина, що сприяють консолідації народів України через зростання самоповаги особистості, утвердження поліетнічності культур, їх неантагоністичне суперництво, бо світова історія, її розвиток – феномен розмаїтої суперечності і множинного взаємозбагачення культур;
  5. Інтеграцію культурно-національних цінностей окремих осіб, соціальних груп, етносів і перетворення їх у відкриту систему, де розвиток свого призводить до вивчення взаємозбагачення цінностями інших культур, що розвиваються в єдиному соціально-економічному і державному просторі.

 

  • Напрямки реалізації Доктрини консолідації  :

 

  1. Культурно-духовний (утвердження у масовій свідомості думки про безумовну реальність і перспективність побудови «Нової України» як єдино можливої форми задоволення життєвих потреб кожного та інтеграції її в європейську та світову спільноту).
  1. Громадсько-політичний (встановлення повнокровного політичного життя, включаючи опозицію; суспільна угода про громадянський мир та злагоду; трансформації установок ненависті та руйнації на любов і творення; перехід від психології «лукавого раба» й безсловесного виконавця, особливо у сфері освітньо-виховних інститутів, до людини вільної, мислячої, творчої, відповідальної за свою працю та наслідки своїх дій).
  1. Соціально-комунікативний (самопізнання своєї сутності, самооцінка своїх можливостей, самовизначення себе в соціумі, самоактуалізація на індивідуальному та груповому рівнях).
  1. Навчально-пізнавальний (гуманізація процесу освіти в навчально-виховних закладах: дошкільні заклади, середня школа, спеціальна професійна школа, вища школа; формування самосвідомості громадянина Нової України на ґрунті історичного культурного буття, культурних та морально-етичних цінностей, прагматичного раціоналізму і патріотизму, активної участі в розбудові своєї держави через самоствердження і самореалізацію кожної конкретної особистості, групи в соціумі).
  1. Фізично-продуктивний (створення нових робочих місць, реалізація науково-обґрунтованих програм, що сприяють навчанню, залученню та перерозподілу трудових ресурсів в межах держави , модернізація старих та створення нових галузей господарства, виходячи із потреб міжнародного розподілу праці і місця в ньому України та визначення пріоритетних галузей економіки держави).

 

Обрати базовим пріоритетним напрямком Розвиток національної освіти і виділяти на освіту не менше 20% валового доходу держави впродовж найближчих 20 років, за прикладом Японії, і перетворити Україну на потужну освічену державу, державу новітніх технологій, математичних, природничих і гуманітарних знань.

 

Україна майбутнього – це потужна громадянська демократична держава, сильна самоврядуванням, просвітництвом, економікою та свідомими індивідуумами, що виробили консенсус спільного життя .

 

 

Коментарі

Редактирование коментария


Залишити коментар



Надрукуйте цифри з картинки:

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER