SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

(044) 569-53-47, 569-53-46
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Квітень 2014

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930    

 Усі події

Головна / Програми асоціації / Видатні українці / Шевченко Тарас Григорович

Шевченко Тарас Григорович

Але най значущішим для виховання дітей і молоді була й залишається сама постать просвітителя, його життєдіяльність, поезія, яка жодним своїм рядком говорила про любов до України, будила національну свідомість, патріотизм і волелюбність, закликала до звільнення рідної землі. Життя і творчість поета сприяли пробудженню й вихованню в народу віри у власні сили та самобутність. Його літературна спадщина сповнена педагогічних повчань і відображає погляди на роль сім’ї у становленні людини, на значення народних традицій і фольклору для формування особистості, свідчить про те, як сам він палко уболівав за просвіту народних мас, за стан шкільної справи й вірив у надзвичайний потенціал здібностей і талантів, закладений у народі. Кобзар виступав за рідномовну початкову освіту для всіх без винятку дітей. Ставши проповідником рідного слова, поет пробуджував у своїх співвітчизників незгасиму любов до материнської мови, національну гідність. Він засуджував українське панство, яке підтримувало русифікацію народу, земляків-інтелігентів, які не обстоювали народних прав, застерігаючи, що тих, хто зрікається своєї історії, культури й мови, чекають осуд і ницість :

… хто матір забуває,

Того бог карає,

Того діти цураються

В хату не пускають.

Чужі люди проганяють

І немає злому

На всій землі безконечній

Веселого дому.

(«І живим, і мертвим…»)

У поетичній драмі «Никита Гайдай» словами головного героя Тарас Григорович виголошує :

В ком нет любви к стране родной,

Те сердцем нищие калеки

Ничтожные в своих делах

И суетны в ничтожной славе.

З великою повагою ставиться поет до людей, які працюють в ім’я свого народу, прагнуть загального блага. Адже боротьбу зі злом у будь-яких його проявах Тарас Григорович Шевченко вважав основою моральної поведінки особистості. Він оспівував героїчне минуле України, закликаючи нащадків не забувати, а плекати кращі народні традиції та звичаї.

Усвідомлюючи, що сімейне виховання має доповнюватися суспільним, щоб виростало покоління, не відірване від загального життя громади, Тарас Григорович все ж дуже високо цінував саме родинне, причому надавав особливого значення матері :

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим…

… І перед нею помолюся,

Мов перед образом святим.

(«У нашім раї на землі…»)

Змальовуючи у своїх численних творах святі материнські почуття, відданість дітям, силу материнської любові, Кобзар започатковує в українській педагогіці культ жінки-матері, який корінням сягає у фольклор : «Слово “мамо”— великеє, найкращеє слово». Йому огидні ті жінки, переважно аристократки, які зневажливо ставляться до своїх материнських

обов’язків, віддаючи дітей своїх «мамкам» і зовсім не цікавлячись їхнім вихованням. Його обурює, «зачем они детей родят, эти амфибии, эти бездушные автоматы». У творах поета материнське почуття показане як надзвичайно людяне, благородне, глибоко шановане трудовим народом.

З поваги до матері та її ролі у вихованні дітей випливає й вимога надавати жінкам освіту нарівні з чоловіками, що було недоступним для них у ті часи, надто ж для дівчат із трудових сімей. Якщо дворянські доньки одержували принаймні домашню освіту, то решті жіночого населення нічого, крім нікчемних дівочих пансіонів, не лишалося. Критика такого стану жіночої освіти звучить у повістях «Музыкант» (1854–1855 рр.), «Капитанша» (1855 р.), «Прогулка с удовольствием и не без морали» (1856–1858 рр.).

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER