SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 
Закрыть

НОВИНИ

Вічна память усім, хто віддав своє життя за Україну!

  • 20.02.2016

Ірен Вітуш
із збірки «Долі зламане крило»

Я бачила як плаче Ангел…

Я бачила, як плаче Ангел… над Києвом …над Україною… над нашими долями, відпроваджуючи душі кращих синів і дочок до Раю… 10 000 душ за два роки…

Смерть править криваві жнива. Вона впрягла демонів у свою колісницю і їде полями битв нашою землею. Це не просто битва людей, це битва астральних світів Добра і Зла. Криваві жнива розпочалися у Києві, тоді в далекому 2013…Демони і їх слуги стріляли в людей, що стояли по обидва боки барикад. Їх душі злітали до Бога чисті, але розгублені і стривожені, бо не розуміли, що сталося. Як син в уніформі міг стріляти у свого батька і сестру? Чи чому батько з заступом у руках рубав коліна і ступні племінникові чи братові? Що це було?

Над Майданом стояли клуби чорного диму, змішаного з вогнем і смородом сірки. Здавалося саме Пекло зійшло на землю в святому місці українців – місті Києві. Пекло розверзло свої врата в двох кроках від Михайлівського і Софіївського Собору. І монахи відкрили двері церков для поранених і стражденних…Свята земля Києва захищала своїх Воїнів Світла…

Біля Лаври стояли інші люди з хоругвами, співали пісень, їли і пили і  ходили дивитися на тих незрозумілих людей, що молились, плакали, гинули від ворожих куль і…знову молились…Вони хотіли достойного життя для своїх дітей і онуків, вони стверджували Гідність і Право народу на Волю і Розвиток, вони молились за своїх недругів і просили Господа просвітлити їх душі… І бажання Світла було таким сильним, що сотні тих, спокушених дияволом, ішли туди під кулі на Майдан…А через декілька днів їхали додому і розповідали  своїм рідним і сусідам про той струмінь чистого повітря, про той дух Свободи і Гідності, який вони вдихнули на повні груди у Києві…

Та не знали вони, де зберігається смерть Чорнобога і слуги Тьми почали знищувати їх. Війна…Смерть…Голод…Попелища рідних хат… Чорні ворони над порожніми селами і покинутими людьми містами…Десять тисяч могил…

Війна – суспільне зло, і, кажуть, що Господь дає її, щоб навернути людей до істинної віри і прагнення жити за Божими законами. Тож на кого Бог наклав покуту? На тих, що прагнули справедливості, молилися, стояли під кулями запропащеної сатаною влади, чи тих, що повернулися з Майдану обурені впертістю галичан, подоляків, полян і дреговичів, їх молитвами і стійкою впевненістю, щоб  «нашим дітям краще жилося» і…взяли до рук зброю, щоб «уберечь руський мир» з його занехаяними селами і містами, синіми, як осінні сливки мармизами чоловіків і жінок, з їхньою незаперечною вірою в «справедливого царя», «сильну владу», прогнозовані ціни на варену ковбасу і дешеву горілку…

Чи є між цими двома народами України різниця? Є, одні в неділю ходять до церкви за особливою душевною потребою, шанують батька-матір і живуть для того, «щоб поставити діточок на ноги» і «дітям жилося краще» ніж їм. Інші, у вихідні від роботи дні здійснюють походи на базари і супермаркети, на старих особливо уваги не звертають «что им то нужно…», а щодо дітей, то «мы сами всю жизнь горбатились, сами всего достигли, пусть и они погорбатятся с наше…» От і все, а більше жодної різниці…Ні, є ще одна…В однакових політичних, законодавчих і суспільних умовах на заході: доглянуті, чисті села, гарно вибудувані і декоровані хати, новозбудовані храми і школи. На сході: покинуті села і містечка, зарослі полином і амброзією узбіччя вулиць і доріг, покинуті напризволяще діти і собаки, вічно п’яні сусіди і родичі і…зневіра у завтрашньому дні, очікування «сильної влади», яка буде думати за них і здійснить чудо… Чуда не вийшло, свою землю, рідні села, міста – своїми руками спалили до тла і далі п’ють до синіх сполохів, гатять із усіх видів зброї по заслону «фашистів-галичан», «бандерівців-українців» і  призначили винними…українців.

Я бачила, як плаче Ангел над нашою землею. Я бачила, як він закривав очі загиблим воякам на полі бою, незалежно з якого боку полягли вони. Я бачила, як Ангел, корився Божій волі і не втручався у хід подій, але щиро жалував, що не може цього зробити. З одного боку за Його плечима стояло Воїнство Світла, а перед ним – обмануті Лукавим воїни Тьми. Ангел закривав їм очі, а Тьма видирала їх душі з його рук без причастя, без молитви і забирала у пекло на вічні тортури. Душі кричали, просили у Бога пощади, але Тьма була невблаганна…бо ж кров’ю підписали угоди з Дияволом…

«У нас різна історична доля», - говорили політики…Різна…, але Україна – єдина: земля – єдина, небо –єдине, ріки і моря – єдині…якщо ми цього захочемо, зрозуміємо та будемо прагнути миру і розвитку.

Ангели і Архангели, Воїнство святе – витріть сльози і не плачте над нашою долею! ЇЇ визначив Господь на  небесах. Нам треба очистити свою землю від скверни, бруду і нашарувань чужого світу…Нам усім треба навчитися жити за Божими Законами…Нам усім треба стати на сторону Світла: душу –Богу, тіло – Державі, честь – нікому, Собі залишити до самого скону, передати дітям і онуками, щоб, помираючи, вуста прошепотіли останню молитву: «З нами Бог і Україна!»…

Я бачила, як Ангел утер сльози, а з-за хмар пробилося ясне сонячне проміння….  

Коментарі

Редактирование коментария


Залишити коментар



Надрукуйте цифри з картинки:

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER