SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Березень 2024

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

 Усі події

Головна / Програми асоціації / Видатні українці / Леонтович Микола Дмитрович

Леонтович Микола Дмитрович


Українська педагогіка в персоналіях. Х - ХІХ століття / За редакцією О. В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах. - К. : «Либідь»,  2005, кн. 1., С. 545–551.



Леонтович

Микола Дмитрович

(1877–1921)

Композитор,

хоровий диригент,

громадський діяч



Микола Дмитрович Леонтович народився 1 грудня 1877 р. в селі Селевинці (за останніми архівними даними, воно було присілком села Монастирок, яке раніше вважали місцем народження композитора) Брацлавського повіту Немирівської волості Подільської губернії (тепер Вінницької області). Він був первістком у згодом багатодітній родині сільського священика й учителя. Батько, Дмитро Феофанович Леонтович походив із сім’ї родових служителів церкви, але, як і його дід–прадід, поєднував виконання духовних відправ з учителюванням. У родині Леонтовичів виховувалися освічені і не байдужі до життя й культури України люди.

Дитинство Миколи Леонтовича пройшло в селі Шершені Тиврівської волості, куди на нове місце служби перевели батька влітку 1879 р. Саме в родинному колі він прилучився до музичного фольклору та української пісенної творчості. Батько майбутнього композитора грав на кількох струнних інструментах (цитрі, балалайці, скрипці, гітарі), а мати знала безліч пісень і гарно співала. В домі часто влаштовувалися музичні вечори. Малий Миколка не лише призвичаївся полюбив слухати, а згодом і виконувати пісні, а й підбирав народні мелодії на музичних інструментах. З ранніх літ відкрилося його творче призначення : він зорганізував своїх молодших братів і сестер у хор і вони влаштовували сімейні концерти перед численними родичами й селянами. Таким чином, ще до навчання в школі Миколка мав певну музичну підготовку.

Батько, Дмитро Феофанович Леонтович, мріяв про ґрунтовну світську освіту для старшого сина — у 1887 р. віддав його до підготовчого класу Немирівської гімназії. Але, обтяжений родиною, небагатий сільський священик був не в змозі платити за його навчання, і з січня наступного року хлопчик перейшов до першого класу Шаргородського духовного училища, де попівські діти навчалися безплатно. У 1892 р., одержавши високі оцінки з нотного співу, чистописання, географії, грецької мови, юний Леонтович закінчив початкову освіту і в тому ж році продовжив навчання в Кам’янець-Подільській духовній семінарії. Із споминів та архівних джерел відомо, що його мало цікавили богословські науки, зате він захоплювався літературою і психологією, а понад усе любив і сумлінно вивчав співи й музику. На щастя студента, музичні предмети в семінарії викладав високоосвічений педагог Ю. О. Богданов, який здобув музичну освіту в Петербурзькій придворній капелі, був активним збирачем народних пісень, видав збірку хорових обробок більш як 100 мелодій, записаних ним у селах Поділля й Волині. Як музикант-просвітник, педагог намагався не лише дати своїм учням спеціальні фахові знання та прищепити любов до музики, а й виховати з них хороших учителів співів, які б несли мистецтво в народ. Саме під його керівництвом Микола Леонтович зробив перші спроби перекладення і власної обробки народних пісень («Ґандзя», «За Сибіром сонце сходить»), поступово накопичуючи пісенний матеріал для майбутньої педагогічної роботи. Уже в 1898 р. йому доручили очолити хорову капелу семінаристів, і він дістав змогу опанувати мистецтво керування хором і оркестром. Прагнучи розширити рамки семінарської освіти, Микола Дмитрович Леонтович добирав матеріал не духовного спрямування, а світського, за що згодом його покарали: відсторонили від диригентства й залишили на другий рік. Вимушено продовжуючи навчання, семінарист ще активніше взявся за збирання музичного фольклору по селах і містечках, готуючись до професійної праці.

Початок учительської діяльності Миколи Дмитровича Леонтовича припав на період активізації національно-демократичного просвітницького руху на українських землях, коли національно свідома інтелігенція вела наполегливу боротьбу за визнання самоцінності української мови й культури, за рідне шкільництво. Свій внесок у цей рух зробив і молодий Микола Леонтович, який 1 вересня 1899 р. обійняв посаду «учителя співів***, арифметики і географії» Чуківської двокласної церковнопарафіяльної школи, що на Поділлі.

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER