Богоявлення

                ІСТОРІЯ СВЯТА БОГОЯВЛЕННЯ ГОСПОДНЬОГО

Свято Богоявлення чи Хрещення Господа нашого Ісуса Христа є завершальним серед дванадцяти святкових різдвяних вечорів. Обидва свята, по’єднаних однією подією, — Хрещення Ісуса Христа, яке він прийняв від Іоана Предтечі і під час якого Дух Святий зійшов на Боголюдину у вигляді голуба і був голос Бога — Отця з небес. Це описано у Євангелії від св. Марка, св. Матфея та св. Луки. Найбільш повний опис ми знаходимо у Євангелії від св. Матфея: «Тоді приходить Ісус з Галілеї на Йордан до Іоана хреститися від нього. Іоан же стримував Його і говорив: мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене? Але Ісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить виконати всяку правду. Тоді Іоан допускає Його. І, охрестившись, Ісус вийшов зразу ж з води, — і ось розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього. І ось голос лунає з неба, який говорить: «Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління» (Мф.3:13-17). Цього святого дня під час Хрещення Ісуса Христа сталася ще одна, можливо, більш важлива подія — з’явлення Господа у своїй триєдиній суті.

З давніх часів людей цікавить: чому Син Божий вимагав від Іоана, щоб той його охрестив? Церква відповідає так: «Приймаючи хрещення Іоанове, Христос ототожнює себе з усіма людьми, без винятку — грішниками, що потребують прощення, спасіння, відродження. Своїм хрещенням Він свідчить, що прийшов не для того, щоб осуджувати і судити; не для того, щоб зовні, з висоти своєї досконалості і божественності дати нам закон і правила, а для того, щоб з’єднатися з нами, щоб, ставши одним із нас, зробити учасниками свого досконалого і безгрішного життя».* Окрім того, Своїм Хрещенням Ісус відкриває шлях до Бога усьому сущому. Бог прийшов до людей, дав їм шанс обрати нову дорогу і продовжити своє життя у іншому досконалому світі — Царстві Божому.

Свято Богоявлення Господнього чи, як на Україні його називають, Водохреща є дуже шанованим. Вранці у церкві відбувається богослужіння. По богослужінні весь народ іде процесією на річку. Напередодні парубки робили з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою, вбирали барвінком та калиною. Біля хреста розташовували льодовий престол, який прикрашали ялиною та калиновими ягодами. До річки чи озера йдуть усіма родинами. У кожного з собою є якась посудина, щоб після освяти набрати водохрещинської води. Після здійснення обряду вмиваються «на здоров’я», а деякі відчайдухи купаються у студеній купелі. Потім люди повертаються до своїх домівок, і кожен намагається прийти першим, бо кажуть «останній до другого Водохреща не доживе».**

*Валентина Колесникова «Русь Православная. Праздники и обряды» — М., Олма-Пресс, 2005, ст. 92

**Свято Водохреща, зняте у с. Шевченково Долинського р-ну Івано-Франківської області, можна побачити у програмі циклу «Сонячний хрест» «Останні зимові свята українців», автор І. Квасниця