SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 
Закрыть

БЛОГ ІРИНИ КВАСНИЦІ

БАТЬКИ І ДІТИ

  • 18.04.2018 2011
  • Коментарі: (0)

 
просвітницького курсу І.Квасниці
 «Таємниці родинного виховання»/
  
«Малі діти – мала журба, великі діти – великі клопоти»… чи «Малі діти не дають спати, а великі – жити». Часто чуємо ці народні прислів’я із вуст знайомих чи навіть близьких людей. Часом усміхаємось, а часто усмішкою прикриваємо гіркоту своєї поразки. Бо дітей не навчиш правильними словами, вірніше, тільки правильними словами. Діти вчаться щоденно копіюючи нас самих, наші діла і вчинки. Народження і виховання дітей, то є головним завданням людини, як суспільної свідомої істоти, яка продовжує свій рід. І разом з генетичним кодом homo sapiens  має передати традиції та звичаї свого роду-народу, сприяти засвоєнню норм поведінки, прийнятних в нашому українському суспільстві, опираючись на християнські засади поваги до батька-матері, любові до своєї рідної землі України, виховання почуття відповідальності перед своїми майбутніми дітьми. Багато праці стоїть за висловом «виховання і навчання дітей». Бо хто здатен порахувати усі ті недоспані ночі, коли дитина хворіла чи різалися зубки? Мати ж з батьком по черзі носили своє маля на руках, колисали його, дослухаючись до його дихання. А хто може порахувати усі щирі молитви до Бога та Божої Матері, змішані з тривогою і сльозами розпачу, коли батьки благали: «Боже, вислухай нас та помилуй нашу дитину, дай свою ласку, щоб дитина одужала». Одному Богові та Пресвятій Діві Марії це відомо!
 
Завданням батьків є виховати дітей так, щоб мати забезпечену і достойну старість. Це можливо лише у тому випадку, коли діти будуть мати велике відчуття відповідальності не тільки за долю батьків. Але в першу чергу за долю своєї Батьківщини, своєї справи, своєї власної родини. Великий дар батьківська покладає і велику відповідальність на плечі батьків. Батьки мають мати суголосну (узгоджену між собою) програму щодо виховання власних дітей, означену мету, якої вони хочуть досягти і означені чіткі моральні й етичні засади, до яких мають скерувати своїх дітей. Доволі часто чую, що виховувати має дошкільний заклад, школа, коледж, ВУЗ. Бо там працюють спеціально навчені люди (вихователі, вчителі, педагоги). Так, це правда, але держава бере на себе зобов’язання дати базові знання з грамоти (мова, математика), історії, географії України та природничих наук. Щодо виховання особистості – держава зацікавлена у вихованні громадянина. Зацікавлена, бо це є основою основ існування держави. Громадянин дбатиме про свою державу і зробить все, щоб йому було комфортно у ній жити, творити і розвиватися. А ОСОБИСТІСТЬ високоморальна, із стабільною психікою і засвоєними традиціями свого народу, озброєна християнськими засадничими основами добра, милосердя і відданості Богу – дбатиме і за старих людей – своїх батьків, і за підростаюче покоління – майбутнє своєї країни. Коло замкнулося. 
 
Але життя нам показує інші приклади: 
 
Чиновник високого рангу усе своє життя присвятив власній кар’єрі. Вихованням дітей займалися няньки, гувернантки, бо дружина-мати (світська левиця) дбала про свою зовнішню красу, тусовки і вечірки. Гарні, фізично розвинуті діти виросли моральними виродками, які не бажають працювати, уникають виконання конституційного обов’язку служіння у військових збройних силах України, звикли прогулювати батькові гроші… та гроші мають здатність закінчуватися. Що буде з такими батьками у випадку економічного чи політичного катаклізму?
 
Мати залишила своїх дітей і поїхала в Італію на заробітки. Діти виростали біля бабусі з дідусем і за 15-20 років почали сприймати свою маму, як джерело фінансування. По двадцяти роках постаріла 65-річна мати повернулася в Україну. У кожного з дітей є кватири, машини, куплені на гроші, які вона заробила своїми руками. ЇЇ чоловік давно пішов до іншої жінки. Батьки повмирали. Вона повернулася у хату-пустку, у своє розорене гніздо, з великою надією, що діти оцінили її жертву. Але її зустріли запитанням: «Ви, що вже більше не поїдете до Італії? Он, Сверстюкова Ганна старша від Вас на три роки, а все ще працює там і допомагає дітям…» Гірко плакала Тетяна, бо тепер потребувала помочі від своїх дітей, яким було поза тридцять з гаком. Поваги від своїх внуків, найстаршому недавно виповнилося 15 років. Та усі вони сприймали маму і бабусю, як великий гаманець. Хоча вона сподівалась, що це – кредит. І на проценти доброти і вдячності спокійно буде жити в колі своєї великої родини. Не склалося… Попереду мінімальна пенсія від держави, скорботні вечори у порожній хаті і розбите материнське серце, яке все одно буде молитися за своїх дітей та онуків…
 
У Євангеліях святих пророків знаходимо описання життя Пресвятої родини. Там Марія з Йосифом ходила на свято Паски до Єрусалиму, брали участь у державному переписі населення та інших державних і релігійних заходах того часу. Це є прикладом  для нас і наших родин. Ми завжди маємо бути разом із своїми дітьми, брати участь у суспільному житті, у житті своєї церкви, залежно від віросповідування. Ми повинні знаходити час для праці і для спільної вечері чи недільного обіду, спільного відпочинку і заняття спортом, разом з дітьми іти на весілля, день народження, відвідувати похорон. Ми повинні цікавитися життям власних дітей, знати їх уподобання, захоплення, познайомитися з їх друзями, захищати від ворогів і заздрісників. Тільки в цьому випадку будемо впевнені, що діти виростуть добрими людьми, бо будуть постійно в полі зору батьків. З раннього віку діти ж повинні знати уподобання і потреби своїх батьків, бути готовими прийти їм на допомогу. В зрілому ж віці мають бути готовими узяти на себе опіку рідними людьми. 
 
Дбаймо про своїх батьків і старих та немічних родичів, не обмовляймо, не говорімо неправди, не гніваймося, не говорімо негарних слів і інших подібних речей, коли хочемо, щоб наші діти виросли порядними людьми. Влада батьків над дітьми дана Господом Богом, як і людська гідність. Тож живімо так, щоб влада наша була справедливою, гідність – незбореною. Щоб наші діти виростали вільними людьми, гідними нащадками своїх батьків, достойними громадянами нашої Батьківщини.
 
З нами Бог і Україна!

 

Коментарі

Редактирование коментария


Залишити коментар



Надрукуйте цифри з картинки:

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER