SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Березень 2024

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

 Усі події

Головна / Програми асоціації / Видатні українці / Грушевський Михайло Сергійович

Грушевський Михайло Сергійович

 

Українська педагогіка в персоналіях. ХХ століття / За редакцією О. В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах. -  К . : «Либідь», 2005, кн. 2., С. 6–14.

 

Грушевський

Михайло Сергійович

(1866–1934) 

Видатний учений-історик, громадський і

політичний діяч, письменник,

ідеолог руху за незалежність України,

організатор національної освіти і науки

 

         Михайло Сергійович Грушевський народився 29 вересня 1866 р. в містечку Холм (тепер місто Хелм на території Польщі) в родині викладача греко-уніатської гімназії. Батько, Сергій Федорович Грушевський, за сімейною традицією здобув духовну освіту, але присвятив себе педагогічній роботі: викладав у переяславській і київській семінаріях, працював директором народних шкіл на Кавказі. Він був автором широко відомого в дореволюційній Росії підручника з церковнослов’янської мови, який витримав багато перевидань. Сергій Федорович Грушевський прищепив синові глибокий інтерес до книгарської і видавничої справи. Мати, Глафіра Захарівна Опокова, теж походила із сім’ї священнослужителів. Із автобіографічних споминів Михайла Сергійовича Грушевського, його батьки постають справжніми патріотами України, які і в далеких краях зуміли виховати «тепле прив’язання до всього українського — мови, пісні, традиції», пробудити в своїх дітях національне почуття.

         В 1869 р. родина переїздить на південь Російської імперії : спочатку до Ставрополя (1870–1878 рр.), згодом — до Владикавказа (1878–1880 рр.), де батько практично на пустці створює добре організовану шкільну дирекцію, яка об’єднала більш як 100 народних шкіл з кваліфікованими вчителями і пристойним обладнанням.

         В 1880 р. Михайла віддали до тифліської гімназії. «Рано набравши охоти до читання, позбавлений дитячого товариства, відірваний від грунту, я виростав серед мрій і фантазій… А у гімназії запалом читав все, що міг дістати з історії: історії літератури й етнографії України»,— писав він пізніше в «Автобіографії». У гімназійні роки Михайло Грушевський зачитується книжками М. І. Костомарова, П. О. Куліша, М. О. Максимовича, які йому діставав батько. Закладене родиною знання рідної мови юнак використовує для перших літературних спроб, які надсилає в Україну відомому письменникові І. С. Нечую-Левицькому і, заохочений ним, «працює над виробленням своєї мови й белетристичного хисту». Вже в 1885 р. публікує оповідання «Бех-аль-Джугур», написане під впливом повстанських подій у Судані, та оповідання з життя сільського вчительства «Бідна дівчина». Саме тоді, зазначав згодом сам Михайло Сергійович, його мрією стало «зробитися  з часом українським літератором,  видавцем і ученим». Він впевнено обрав своєю спеціальністю історію України.  І знову в цьому виборі відчувається поміч батька, який усіляко сприяв розвиткові нахилів сина, зокрема передплачував для нього часопис «Киевская старина».

         Грушевський-гімназист мріє здобути вищу освіту в Україні. В липні 1886 р. він письмово звертається до ректора Київського університету Св. Володимира з проханням зарахувати його на історичне відділення історико-філологічного факультету. Роки навчання (1886–1890 рр.) згадує з прикрістю, бо то були сумні часи викладання обмежених загальних курсів, слабких семінарських занять і розвитку системи всіляких «нагінок» на студентів та викладачів від керівництва університету. Та все ж і в цій задушливій атмосфері допитливий студент зумів знайти застосування своїм дослідницьким нахилам і задовольнити свій потяг до вивчення історії України. Такий великий інтерес був помічений видатним істориком, професором В. Б. Антоновичем. Під його керівництвом Михайло Сергійович Грушевський написав чимало невеликих історичних есе, серед яких стаття «Южно-русские господарские замки в половине XVI века» (1887 р.), що не раз передруковувалася різними газетами й журналами.

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER