SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Березень 2024

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

 Усі події

Головна / Програми асоціації / Видатні українці / Козачинський Мануїл Олександрович (Михайло)

Козачинський Мануїл Олександрович (Михайло)

Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / За редакцією О.В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах // «Либідь», - К., 2005, кн. 1., стор. 181 – 186.

Козачинський Мануїл Олександрович

(Михайло)

(1699–1755)

Учений-гуманіст,

педагог, письменник і

культурно-освітній діяч

Біографічних відомостей про Мануїла (в чернецтві Михайла) Колачинського збереглося мало. Народився вчений у містечку Ямполі, що на Вінниччині, в збіднілій українській шляхетській сім’ї, навчався в Києво-Могилянській академії (1720–1733). Студентом багато мандрував, побував у кількох слов’янських країнах та Німеччині. Протягом 1731/32 навчального року, ще будучи студентом, викладав риторику. По закінченні академії, на прохання сербського митрополита Вікентія Йовановича, Мануїла Козачинського разом з п’ятьма іншими «магістрами» направили до Сербії. Там він працював у Карловецькій школі на посаді викладача латинської мови, написав історичну драму «Трагедія… про смерть останнього царя сербського Уроша п’ятого і про падіння Сербського царства», постановку якої в 1733 р. здійснили учні школи. Твір мав риси київської шкільної драми з елементами барокко, ряснів міфологічними й античними персонажами та алегоричними фігурами, але був побудований на реальній історичній основі з життя Сербії XIV ст. У ньому оспівувалася роль освіти й науки, подавалися відомості про характер навчання і структуру навчальних закладів того часу. Драма збереглася в переробці учня Мануїла Козачинського — вихованця Києво-Могилянської академії, згодом відомого сербського історика XVIII ст. Йована Раїча.

Через деякий час Мануїл Козачинський став префектом школи в Карловцях, яку реорганізував на зразок Києво-Могилянської академії. Тут вивчали мови й серед них — старослов’янську, яка залишалася в Сербії літературною до 60-х років ХІХ ст., а також піїтику і риторику. Вчителями низки предметів були українці, їх префект направляв на викладацьку роботу до інших шкіл Сербії. З 1736 р. під його керівництвом була розгорнута широка діяльність, спрямована на підготовку кадрів духовенства в Хорватській єпархії.

Школи, засновані в Сербії українцями, мали велике практичне значення для поширення освіти, а також підготовки вчителів для інших шкіл. Сербська молодь здобувала в них необхідну освіту, яка давала їм змогу продовжувати навчання в Київській академії. Ці школи відіграли важливу роль у відродженні національної самосвідомості сербського народу й зміцненні міжслов’янських зв’язків.

ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER