SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Березень 2024

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

 Усі події

Михайло Голубович

Михайло Голубович:

«Люди втомилися від бездуховності…»

      Актор театру та кіно, народний артист України Михайло Голубович упродовж всієї творчої діяльності  намагається утверджувати ідеали добра і краси. Він знявся у 80 фільмах не тільки українських, але й російських, білоруських, болгарських, японських, угорських режисерів. Серед найвідоміших: «В’язні Бомона», «Відлюдько», «Дума про Ковпака», «Як гартувалася сталь», «Пропала грамота», «Луна-парк», «Останній гайдук», «Акселератка»… А в театральному житті артист - однолюб, явище нині досить рідкісне. 1967 року Михайло Голубович  пов’язав своє життя з Луганським (тоді Ворошиловградським) академічним українським  музично-драматичним театром і працює тут понині. Як художній керівник колективу він відповідає не тільки за виживання театру, а й за той позитивний духовний імпульс, що  несе він глядачам.

      Віра Бобровська: Біографія вашого театру унікальна тим, що розпочалася у складний час і не переривалася за будь-яких обставин 70 років.

Михайло Голубович:  Постанова Кабінету міністрів України про створення Ворошиловградського українського музично-драматичного театру з'явилася 15 серпня 1941 року. Трупа,  що була створена з евакуйованих з різних областей України артистів, відразу поїхала на фронт. Серйозний старт, мабуть, визначив майбутнє колективу.

       Віра Бобровська: Що сьогодні визначає творче обличчя театру?

Михайло Голубович:  Насамперед, актори і репертуар.  На нашій афіші- п»єси як класичних зарубіжних, російських, українських драматургів, так і сучасних. Це такі автори, як Шекспір, Мольєр, Лопе де Вега, Драйзер, Чехов, Іван Франко, Гоголь, Кочерга, Коломієць, Тарасов… Ми не залишаємо поза увагою і наболілі проблеми сьогодення, зокрема, що пов»язані з наркоманією. Про це йдеться у п»єсі Тетяни Іващенко «Екстаз кохання». Авторитет, що його набував театр десятиріччями, гідно підтримують актори різних поколінь. Усі вони – яскраві,  обдаровані- вільно володіють вокальною і хореографічною майстерністю. У нас багато талановитоі молоді. Серед них і випускники мого  курсу державного Інституту культури і мистецтв. З інших областей молодь їде в Донбас неохоче. Адже нині не просто виживати театрам, зокрема, і нашому. Чиновники пропонують нам самим заробляти. Але як?  Не кожний глядач може дозволити собі купити квитки в театр по 100-200 гривень. Ми враховуємо можливості глядачів й утримуємо доступну ціну. А ще прагнемо враховувати їх смаки: завели книгу відгуків та пропозицій.

      Віра Бобровська: Відомо, що у вашому місті переважає російськомовне населення. Чи не віддає воно перевагу Луганському російському театру?

Михайло Голубович:  Кілька років тому ми були на гастролях у Москві і виступали на сцені «Театра на Малой Бронной». Протягом семи днів вистави відбувалися при  повних аншлагах. Хочу пригадати і той час, коли гастролі нашого театру охоплювали майже всю територію колишнього Союзу- від Львова до Далекого Сходу. І всюди нас розуміли. Справжнє мистецтво не має кордонів, зокрема, мовних. Доречі, сьогодні спостерігається повернення глядача в театр. люди втомилися від бездуховності, що панує на кіно- і телеекранах, в суспільстві. Вони йдуть до нас за живим словом, творчим одкровенням. Переважна більшість наших вистав- аншлагові. Якщо ми будемо з повагою ставитися до інших мов, то й до нашої будуть ставитися з повагою і розумінням. Адже всі ми – громадяни України, тому свою культуру і мову зобов»язані  знати.

  • Сторінки:
  • <
  • 1
  • 2
  • >
ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER