Історія та народні традиції на Петрівку
ПЕТРІВКА
ІСТОРІЯ ТА НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ, ЗВИЧАЇ НА ПЕТРІВКУ
У перший тиждень по Зелених святах розпочинається невеликий літній піст, який називається Петрівка. Завершується він святом святих апостолів Петра і Павла 12 липня. За канонами християнської віри у піст забороняються будь-які танці та співи. Але народна традиція все ж таки порушує ці християнські приписи, бо вони зрештою мають ще дохристиянське походження і покликані віддати шану природі, яка має розродитись новим урожаєм.
«Ой коли ми Петрівочки дожидали,
То ми її в русу косу заплітали.
Тепер же ми Петрівочку проведемо,
Ми ж її русу косу розплетемо.
Уже ж тая Петрівочка минається,
Зозуля в капусту ховається».
Перший день Петрівки називається «розиграми» чи «замочуваннями дійниці». На Вінниччині обрядодії називаються «Розгари», а на півдні України — «Дядини». Як би там не було, але суть їх одна: беруть участь у святкових обідах тільки заміжні жінки, оскільки сюжети сцен, дійства та пісні носять сороміцький, жартівливо-сатиричний характер. Жінки збираються «замочувати дійниці» перед великим збором молока впродовж Петрівки. Жінки ставлять дійницю посередині, самі всідаються навколо і по колу пускають чарку з горілкою, приспівуючи:
«Щоб дійниця не текла,
Господиня веселою була!
Щоб господиня не засипала,
Та й до корови рано вставала!
Щоб корова спокійно стояла,
Та й по багато молока давала!»
Передаючи чарку, вони бажали одна одній всього доброго і світлого, а найбільше — жіночої сили та вроди.