SiteHeart

"Спадщина Украiни" Західно-Українська Асоціація

Контакти:

ukr.spadshina@gmail.com
час роботи с 9-00 до 17-00

 

Мій кошик:

У кошику 0 товарів
на суму 0.00 грн

 

Закрыть

Календар подій

prev

Серпень 2026

prev
ПН ВТ СР ЧТ ПТ СБ НД
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      

 Усі події

Федоров Іван

Українська педагогіка в персоналіях – ХІХ століття / За редакцією О.В. Сухомлинської / навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів, у двох книгах // «Либідь», - К., 2005, кн. 1., стор. 44 - 49

Федоров Іван

(? – 1583)
Просвітитель,
один з перших
східнослов’янських
друкарів

         В історії кожного народу запровадження друкарства відкривало нову епоху, сприяючи піднесенню освіти, науки, культури, літературної та мистецької творчості. Пам’ятки початкового періоду друкарства в Україні віддзеркалюють як своєрідність українців, так і риси, спільні для народів Європи, зумовлені інтенсивністю взаємин, наявністю істотних типологічних збіжностей.
         Один із східноєвропейських першодруків з’явився в 1564 р. в Москві. То був «Апостол» Івана Федорова. Події передувала важка багаторічна праця вченого, який сам був і гравером-різьбярем, і друкарем, і палітурником. Він відливав літери, виготовляв друкарські верстати, складальні каси, до того ж мав неабиякий письменницький хист. У 1564 р. побачили світ два «Часовники» І.Федорова. Мета цих видань — уніфікація літургійних текстів.
         Відоме припущення, що просвітитель народився в Білорусі. Стосовно ж його навчання маємо ймовірніші відомості. В актах Краківського університету зберігся запис про Івана Федорова Московитина, який у 1532 р., після закінчення студій, здобув звання бакалавра вільних мистецтв.
         І.Федоров був дияконом у Москві, де й розпочав друкарську справу. Втім, не знайшов розуміння ні в церковної, ні у світської влади, а зазнав переслідувань як єретик. Рятуючи життя й справу, Іван Федоров разом із помічником Петром Мстиславцем вирушив до Речі Посполитої. Пізніше він так пояснював свій від’їзд з Москви :«…за причиною великих переслідувань, що часто зазнавалися нами від багатьох начальників і духовних властей, і вчителів, котрі від заздрості зводили на нас багато обвинувачень у єресі».
         У 1568–1570 рр. І.Федоров та П.Мстиславець працювали в друкарні гетьмана Великого князівства Литовського Ходкевича в Заблудові (Західна Білорусь). Тут вони видали «Євангеліє учительне» (1569). Після цього Мстиславець подався працювати до віленської друкарні Мамоничів, а Федоров у 1570 р. надрукував «Псалтир з часословом». Служба в Ходкевича, виконання його доручень скували творчу ініціативу друкаря, який мріяв стати самостійним видавцем. Коли гетьман вирішив закрити друкарню й подарувати Федорову маєток, друкар рішуче відмовився : «… замість житніх зерен повинен я духовне насіння розсівати по світу і всім роздавати належну їм духовну поживу».
         Уже перші твори просвітителя, надруковані після його від’їзду з Московської держави, стали внеском у розвиток педагогічної теорії. Він одним з перших виступив проти фаталістичних тверджень про те, що життя цілковито визначається Богом. В «Євангелії учительському» І.Федоров стверджував, що життєвий шлях людини визначається її волею, прагненням до пізнання, до творення добрих справ : «Не будь ленив, но со всяким прилежанием читай, слушай и твори». Він підтримував ідею рівних прав усіх людей на здобуття освіти, виступав за застосування рідної мови в навчально-виховному процесі. Восени 1572 р. переїхав в Україну, до «преіменитого граду» Львова.
         Видавнича діяльність Івана Федорова в Україні була видатною подією в культурно-освітньому житті нашого народу. Друкарні, засновані ним, стали міцною підвалиною подальшого розвитку книгодруку. Вихід у світ федоровських видань, надрукованих кирилицею, як і перших вітчизняних книжок краківського міщанина Фіоля Швайпольта і білоруського просвітителя Франциска Скорини,— знаменна подія для всіх східних і південних слов’ян.
         При цьому слід враховувати, що в післямові до «Апостола» 1574 р., написаній самим І.Федоровим, натрапляємо на слова про те, що він «ходив стопами некоєго богообраного мужа». Ця думка зберігається в надгробній епітафії вченого «…друкованіє занедбаноє обновіл…» В історичному архіві Львова виявлені документи, які свідчать, що ще в 1460 р. львівський міщанин Степан Дропан подарував Онуфріївському монастиреві власну друкарню. Ці факти  потребують  подальшого  ретельного  вивчення.  Але саме з діяльності
І.Федорова в Україні розпочався постійний книгодрук.

  • Сторінки:
  • <
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • >
ВИЯВИЛИ ПОМИЛКУ? Виділіть слово і натисніть CTRL+ENTER