Петра і Павла

                                         ПЕТРА І ПАВЛА

      ІСТОРІЯ ДНЯ ПАМ’ЯТІ СВЯТИХ АПОСТОЛІВ ПЕТРА І ПАВЛА
 
Великі християнські первоверховні апостоли Петро (Симон) і Павло (Савл) проповідували у багатьох країнах і містах, починаючи від Єрусалима і закінчуючи столицею Римської імперії містом Римом. У Римі вони й зустріли свою мученицьку смерть: апостола Петра десь приблизно у 65 році розіп’яли на хресті вниз головою, а рік потому був страчений апостол Павло, якому відтяли голову. Усі ці події відбувалися в часи правління тирана Нерона.

Усі відомості про апостолів Петра і Павла ми знаходимо у новозавітних джерелах. Найдавніші церковні календарі уже мають відомості про святкування дня пам’яті цих апостолів. Щодо дат, то в різні віки і в різних церквах ці дати були різними. Так, із проповіді Софрона Єрусалимського у день пам’яті святих Петра і Павла дізнаємося, що четвертий день після Різдва Христового в Єрусалимі був присвячений цим двом апостолам, їхнє свято у Римі у V столітті, як свідчить папа Лев І (+ 461), мало навіть восьмиденні посвятки. На основі проповідей Івана Золотоустого службу на це свято уклали святі Андрій Крітський, Іван Дамаскін та Косма Маюмський.

Апостол Петро мав до хрещення ім’я Симон і був рідним братом первозваного апостола Андрія. Андрій із перших днів пішов служити Сину Божому і прийняв обітницю безшлюбності. Симон був жонатий з дочкою брата апостола Варнави і мав від неї двоє дітей: доньку та сина. На життя собі і своїй родині заробляв рибальством. І навіть після того, як Христос охрестив його і дав йому ім’я, що грецькою мовою звучить Петро, а по-сирійськи як Кіфа і означає «скеля» чи «камінь», він повернувся до своєї родини і продовжував займатися своїм ремеслом.

Невдовзі після ув’язнення Івана Хрестителя Ісус Христос, ідучи берегом Галілейського моря, побачив Симона-Петра і сказав йому та його брату Андрію, що рибалили: «...Ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей...» (Мф. 4:19–20). Великий і глибокий зміст заклав Господь у цю фразу, бо апостоли Андрій і Петро усе подальше життя присвятили великій меті місіонерства і поширенню християнської віри межи різними народами. І незважаючи на те, що у хвилини людської слабкості апостол Петро тричі відрікся від Сина Божого, Господь саме йому з’явився після свого чудесного воскресіння. Про це говорить євангеліст Лука: «Господь істинно воскрес і явився Симону» (Лк. 24,34). Святий Петро обійшов увесь Близький Схід, проповідуючи віру християнську, проводячи обряди хрещення серед місцевого населення, організовуючи християнські церкви і ставлячи на їх чолі висвячених ним священиків. Апостол Петро мав дар зцілення, воскресіння мертвих і прославився серед різних народів тогочасної Римської імперії своєю безкомпромісною боротьбою із волхвом Симоном. За свідченнями святого Августина-мученика, Симон Волхв був уродженцем самарянського поселення Гіти чи Тіттона, навчався філософії в Олександрії та прославився на весь стародавній світ як великий чародій. І такий великий був його авторитет у населення, що навіть у Римі його шанували як бога і молились його статуям. Святий Петро доклав чимало зусиль, щоб розвінчати псевдобога і знищити лжепророка. Але правитель Риму Нерон не пробачив апостолу Петру розвінчання свого улюбленця і незабаром, знайшовши причину, стратив апостола.