Історія свята Преподобного Симеона Стовпника
ОСІННІ СВЯТА УКРАЇНЦІВ
ІСТОРІЯ СВЯТА ПРЕПОДОБНОГО СИМЕОНА СТОВПНИКА
14 вересня православна церква шанує пам’ять одного з найбільших подвижників ІV–V століть, преподобного Симеона (Семена) Стовпника. Житіє Святих розповідає, що народився Симеон у бідній християнські сім’ї 356 року в Антіохії Сирійській. Батьки його охрестили. Хлопець ріс доброю спокійною дитиною. Усією душею він сприймав молитви, чистим серцем прагнув служити Богу. Невдовзі він став монахом. Деякий час провів в монаших подвигах, молитвах, постах і послушаннях. Потім на три роки усамітнився в невеликій келії, котра була висічена в горі. Після усамітнення пішов у пустелю, де започаткував новий вид подвижництва —«стовпництво». Симеон поставив стовп заввишки декілька метрів і поселився на невеликому майданчику, збудованому на вершині стовпа. Це був один із найважчих видів подвижництва — Симеон не міг навіть лягти, щоб відпочити: вдень і вночі він безперервно молився, думаючи про Божий промисел, мужньо витримував холод, спеку, вітер, при цьому дотримуючись жорсткого посту. Він їв лише розмочену у воді пшеницю і пив воду. До нього приходили люди із своїми проблемами, хворобами, і виявилось, що Симеон володіє даром зцілення душевних і фізичних недугів.
Прожив преподобний Симеон на стовпі 80 років, помер у 103 роки під час молитви.
Багато чудесних зцілень зробив він. Під його впливом чимало людей розкаялося у своїх гріхах, ставши істинними християнами. Бо перед ними був приклад преподобного Симеона — чоловіка смирного, глибоко віруючого, вуста якого були сповнені благодаті Святого Духа, і цією благодаттю він наповнював серця людей, що приходили до нього.
Симеон став засновником стовпництва. Його наслідували монахи-аскети по всьому світу.
Народні звичаї та традиції
За народним календарем це свято називалося Семена. «На Семена вже травичка не зелена», «На Семена журавлі відлітають у теплі краї», «Семен літо проводжає, а бабине зустрічає...»
На Семена фактично закінчувалися основні сільськогосподарські роботи. З цього дня у селах мочили коноплі, сушили і м’яли льон. Завершували збирати баштанні культури. Ярі зернові теж мали бути зібрані. В народі говорили, коли на Семена не зібрані колосові, а зерно осипалось на землю, — «Семенів день — колосовий тлін». Це пора засіву озимих культур.
В давні часи свято увінчувало закінчення не тільки господарські, а й юридичних справ. В цей період закінчувалася дія господарських договорів та угод. І хоча за реформою Петра І з 1 січня 1700 року було введено григоріанський календар, сільськогосподарський рік прив’язувався до церковного і хліборобського календарів. Адже землеробські турботи визначалися не літочисленням, а зміною пір року і хліборобським раціоналізмом. Господарі розраховувалися з працівниками за минулий сезон, заключали угоди на наступний. Цей день був строком завершення угод між селянами про здачу в оренду земель, мисливських та рибних угідь і укладання нових на наступний рік.
